несподіванка

    Двадцяте вересня. Неділя. Якось і не з чувся, а вже осінь! З усіма її барвами і запахами. І тишею. Сьогодні похмуро. Ходив звичайними місцями. На місцевій водоймі не чути гамору мартина звичайного (Larus ridibundus), відкочували вже до Дніпра. На відстійнику жодної білої плиски (Motacilla alba). Авжеж, вода охолонула, зникла різна комашня і всілякі хробаки, що їх збирали плиски над водою і в воді. Бачив лише крука(Corvus corax) на землі, і самицю малого яструба (Accipiter nisus) в небі, край гаю над скошеним полем.

    Дерева і кущі помітно скинули листя, так, що вже проглядаються наскрізь їхні крона. Край ґрунтової дороги, в кущах знайшов давно вже полишене гніздо просянки звичайної (Emberiza calandra), влітку не раз там спостерігав і слухав дорослого птаха. А потім зайшов в невеликий тернівник посмакувати терпкого терену. І на невеличкому дереві глоду побачив ще одне гніздо, за розміром таке ж як і просянки. Гніздо тернового сорокопуда (Lanius collurio). Простягнув до гнізда руку щоб прибрати опале листя та мох і краще роздивитися будову гнізда, а звідти, з-під моху, вишморгнула миша! Звичайна сіра миша.)) Я завмер. Миша теж зупинилася на гілці поряд з гніздом і позирала на мене сонними очима. Я не взяв з собою фотокамери через похмуру погоду, лише бінокля. Ще якусь мить роздивлявся заспану мишу, а потім пішов рвати і їсти терен. Звичайно ж я пожалкував що не взяв!))